О ні! Це не був дощ своїм гнівом великим,
Не вогонь і не вітер своєю силою,
Ніякий ураган у Києві не дув диким
Насильством. Не впав він бурею підземною.
Пам’ятник, що стояв, як рваний, вічний шрам
Тому, хто заглушив ліру пристрастей милих;
Тому, хто і досі має в Москві свій храм,
Кому століття тому казав мовою інших.
Що Вкраїна належить йому; без слів, без бою.
О ні! Це не був дощ своїм гнівом великим,
Не вогонь і не вітер своєю силою,
Він не впав через бурю, через ураган дикий,
Ні через довгий час, через лід, через воду,
А впав він через волю вкраїнського народу.
Цей вірш, як і декілька інших, написала українською молода іспанка Анхела Еспіноса Руїз. Здивувалися? І не даремно. Нашу мову вона знає значно краще за багатьох наших співвітчизників.
Крім рідної іспанської та української вона знає ще (загинайте пальці): англійську, французьку, італійську, польську, російську, болгарську, німецьку, арабську, латину, старогрецьку, старослов’янську, вчить японську й санскрит, а білоруською навіть постійно пише вірші, та так, що вже стала членом Спілки білоруських письменників.
Анхела народилася і росла в Малазі, на півдні Іспанії, в провінції Андалусія. Закінчила в університеті Гранади курс слов’янської філології і поїхала на магістерські студії до столиці Польщі.
Моя улюблена українська поетка – Ліна Костенко
— З українською я знайома давно, і постійно вдосконалюю знання, багато читаю. На жаль, мало розмовної практики, але я дивлюся українські передачі, а читання українських текстів дає змогу підтримувати володіння мовою на належному рівні, — каже Анхела.
Невже комусь у світі цікава українська мова й культура? Адже наші, вирощені в м’яких українських умовах… громадяни, скажімо так, переконують нас, що українська — неконкурентна, нерозвинена, нецікава, світ її не знає і ніколи не знатиме. Чи не краще її вже забути й не мучитися? З’ясовується, «не все так однозначно».
— Я багато читаю української поезії. Моя улюблена українська поетка — Ліна Костенко. Подобається також Олександр Ірванець, ну й, звісно, класики — Леся Українка, Франко, Шевченко.
Мені подобається українська мова, вона дуже гарна, як на мій смак — як і білоруська. Але віршів більше чомусь пишеться білоруською.
А як це технічно відбувається? Ви спершу пишете іспанською, потім перекладаєте, чи зразу пишете білоруською?
— Зразу пишу білоруською. У мене небагато віршів, які мають і білоруський, і іспанський варіанти, та й ті я перекладала іспанською з білоруської.
Я знаю, що вас дуже часто питають, чому вибрали білоруську мову, адже білоруськомовні вірші сприяють тому, що білоруси про вас чимало знають. А чому українську мову вибрали? Українська мова таки ж досить «мала» порівняно з іспанською.
— Чому українська? По-перше, я маю дуже хорошого друга з України. Його звуть Тарас, він добре знає українську літературу, а крім того, у нього чудовий музичний смак. Він часто радив мені якісь музичні колективи, надсилав українські вірші в перекладах (а я йому натомість — іспанські). Мені так сподобалася українська культура (особливо література), що я вирішила вивчити мову. Училася ще в школі, коли почала перекладати іспанською поезію Ліни Костенко.
Я не люблю ділити мови на «великі» й «малі». Білоруська мова, скажімо, «мала» порівняно і з іспанською, і з українською, але я з другого курсу університету вивчаю білоруську філологію, і навіть планую працювати в цій сфері!
Як іспанка бачить Україну і українців? Чи бачите ви між нашими народами щось схоже?
— На жаль, не скажу, як іспанка бачить Україну і українців, бо я не «типова іспанка», а таки слов’янський філолог, маю давні контакти з українцями і непогані знання про Україну. Тим більше, я не вірю, що народ можна схарактеризувати спрощеними дефініціями. Можна сказати, що українці щодня їдять сало, гарно співають, а мова у них милозвучна, але ж це насправді — імперські стереотипи, придумані, щоб краще контролювати Україну в часи колонізації. Кожна людина — цілий світ. У кожного свій характер, свої захоплення і здібності. Та й не існує «милозвучних» чи «немилозвучних» мов — стверджую як філолог. Це на смак кожного. Особливо не люблю, коли повторюють нісенітницю, що українська колись на якомусь конкурсі посіла друге місце за красою після італійської. Ви знаєте, що така сама байка гуляє і про білоруську мову? Бабусині казки. Мені, наприклад, подобається звучання японської мови, а німецька фонетично не подобається. А Тарасові – навпаки: він страшенно любить німецьку, а японська здається йому неприємною. Українська ж може бути милозвучною, еротичною, вульгарною, різкою… Усе залежить від володіння мовою і від наших намірів. Не люблю, коли обмежують українську чи білоруську мову, кажучи, що вона «милозвучна».
Що вас цікавить у житті, крім іноземних мов і літератури?
— Музика. Я 10 років вчилася музики, граю на піаніно, співаю. Також люблю подорожувати (в Україні, на жаль, ще не була), плавати, гуляти. Люблю комп’ютерні ігри, особливо жанр RPG, і ще я кіноманка, мені подобаються європейські фільми й класичні голлівудські, між іншими.
У Білорусі вийшло вже дві поетичних збірки Анхели Еспіноси Руїз
Цю невеличку розмову ми спершу почали білоруською, потім перейшли на українську, хоча так само легко могли поговорити й польською чи англійською. Мене на більше не вистачило б, а ось Анхела вільно почувалася б у розмові з представниками багатьох країн світу. Цікаво після цього згадувати сакраментальну фразу, яку глибокодумно люблять кидати наші одномовні співгромадяни — мовляв, скільки мов ти знаєш… Що тут скажеш? Анхела – в десяток разів більше людина, ніж кожен з нас. І це не заважає їй поговорити зі мною українською. А я чи не вперше пошкодував, що не знаю іспанської.
Особисто мені дуже приємно, що в цьому великому світі живе іспанка, яка говорить по-нашому. Ми запрошуємо Анхелу — коли їй напишеться ще щось українською — надсилати свої твори нам. Публікацію гарантуємо!
0
0
