0
0
Парламентський комітет з питань свободи слова поспіхом розглянув поправки до законопроекту № 5313 (авторства депутатів М. Княжицького й В. Сюмар) про квоти для української мови на телебаченні.
Низку важливих поправок комітет провалив, інформує громадська ініціатива “Відсіч”.
“Відсіч” наголошує, що це робить проект половинчастим і неефективним.
“Ось головні його вади:
1. Виконання закону буде неможливо проконтролювати. Комітет провалив поправку про заміну тижневого моніторингу добовим. Як громадська організація, що проводить моніторинги, ми наполягали на цій поправці – адже для проведення тижневого мовного моніторингу потрібні значно більші людські, часові й технічні ресурси, яких громадськість просто не має. Навіть представники Нацради та депутати-члени комітету, котрі раніше працювали в Нацраді, недвозначно попередили, що Нацрада не має можливостей ефективно проводити тижневі мовні моніторинги. Але комітет залишився глухим. Таким чином, Нацрада не зможе повноцінно контролювати виконання закону, зате зможе малювати відсотки зі стелі – її однаково ніхто не зможе перевірити.
2. Україномовною вважатиметься передача, де лише ведучий говорить українською, хай навіть за кадром. Депутати й чути не хотіли про переклад російськомовних учасників “україномовних” передач. Комітет не підтримав навіть дуже компромісну поправку, яка зобов’язувала перекладати такі передачі, якщо вони транслюються в записі.
3. Власний продукт телеканалів (усі ті російськомовні серіали, які нині знімають в Україні) під час перехідного періоду вважатиметься україномовним. І навіть потім, на відміну від закордонних фільмів, телеканали зможуть не перекладати українською свій продукт. Принаймні саме це випливає з першої редакції законопроекту і з того, що ми почули на засіданні комітету.
Таких дірок і дірочок у законопроекті залишили чимало. Обіцяна квота 75% – лише окозамилювання. Особливо огидно було чути від депутатів і представників телеканалів ту саму брехню, буцімто українська мова вб’є телеканали, буцімто немає україномовного контенту, а переклад дуже дорогий і бракує перекладачів з російської на українську, а також ті самі спекуляції про російськомовних в АТО тощо – все це ми вже чули торік, коли виборювали квоти для української пісні на радіо. Голова комітету Вікторія Сюмар, яка раніше обіцяла створити робочу групу для доопрацювання законопроекту 5313 і включити туди громадськість, не виконала обіцянки. Тож обговорювати довелося лише поправки депутатів. Та й обговорити їх не було змоги – під чуйним керівництвом голови комітету депутати уважно вислуховували забаганки представників телеканалів і швиденько голосували. А репліки громадських активістів просто ігнорувалися”.
Разом з тим, комітет прийняв деякі поправки до уваги.
“Треба визнати, деякі корисні поправки комітет таки врахував. У разі ухвалення закон трохи покращить мовну ситуацію на ТБ. На тих каналах, де української мови не було зовсім, її побільшає. Зокрема, всі закордонні фільми, вироблені після 1 серпня 1991 року, мають транслюватися українською. А також 75% передач вестимуть україномовні ведучі. Але називати “україномовними” двомовні передачі, де української мови може бути навіть менше за російську – верх лицемірства. Так само як і залишати можливість для телеканалів і далі штампувати російськомовні фільми”, – стверджують громадські діячі.
“Вважаємо, закон про україномовні квоти на ТБ міг би відіграти позитивну роль як перехідний – поки не ухвалять закон “Про державну мову” (№ 5670) і поки він не запрацює. Але не теба дурити людей і розповідати про 75-відсоткову квоту, якої не буде й близько. Не треба закріплювати на законодавчому рівні мовну шизофренію! Вимагаємо чесної квоти і вимагаємо забезпечити можливість контролювати виконання закону!”, – підсумовують активісти.
