0
0
У Київській державі — Україні-Русі — окрім писемної церковнослов’янської мови існувала розмовна мова, наближена до сучасної української мови.
Про особливості української мови княжих часів Радіо Свобода розповів доктор історичних наук, заступник генерального директора Національного заповідника “Софія Київська” В’ячеслав Корнієнко, який досліджує графіті Софійського собору в Києві.
— Ту мову ми називаємо староукраїнською. Зокрема, наш філолог Віктор Мойсеєнко, дослідник Реймського Євангелія, виявив: автор Євангелія переписав наявний текст, відтворивши особливості церковнослов’янської мови в українській редакції. Деякі уривки він писав так, як чув, — деякі виправляв, якщо бачив, що неправильну літеру написав, виправляючи її згідно канону церковнослов’янської мови. Зазначу, що у мовних особливостях Реймського Євангелія — найближчі аналогії з найдавнішими графіті Софійського собору в Києві
— А щодо написів у Софійському соборі?
— Чимала кількість українізмів фіксується у XI-XII століттях: ми проводили підготовку до друку написів на хорах Софійського собору і, наприклад, там є напис XII століття “соромно бути”, також є згадки про князя Володимира – і, до речі, на наших графіті він ніколи не був “князєм Владіміром”. А кримінальні справи та торгові суперечки розглядали на суді, а не “на судє”.
У написі про похорон князя Ярослава написано: “У 6562-ге (1054 році) місяця лютого 20-го успіння царя нашого в неділю у тиждень мученика Феодора”. Тобто, успіння, а не “успєніє”.
— То який висновок можна зробити?
— На підставі сукупності результатів досліджень та вивчення писемних пам’яток ми можемо впевнено сказати: у середовищі населення Київської держави розмовною мовою була та, яку можна назвати староукраїнською. Зараз на стінах Софійського собору ми зафіксували понад 7 тисяч графіті, виконаних такими мовами: церковнослов’янською української редакції, причому як кирилицею, так і глаголицею, грецькою, латинською, польською, вірменською, німецькою, чеською та англійською.
— Українська мова, серед іншого, має чимало лайливих слів. Як ви думаєте, чи українці тоді лаялись?
— Звичайно, люди таку специфічну лексику знали. Ми на стінах Софійського храму лайливі написи знаходимо, деякі з них дуже близькі до сучасної нецензурної лайки. Але таких написів небагато — думаю, люди розуміли, що перебувають у храмі і то не місце з’ясовувати стосунки.
— Повернімось до церковнослов’янської мови: чому вона була такою популярною?
— Церковнослов’янська писемна мова була універсальною, її розуміли інші слов’янські народи. Мова сформувалась на основі моравської і болгарської мов. Церковнослов’янська мова поступово втягувала у себе елементи розмовної мови, і на XIV століття розчинилась у розмовній українській мові.
Джерело: radiosvoboda.org
