0
0
Вечорами вулиці сербських міст стають полем битви між демонстрантами та прихильниками правлячої Сербської прогресивної партії, яких охороняє поліція.
Борис Варґа для The Geopost
Після останнього великого студентського протесту на сербське релігійне та національне свято Відовдан (28 червня) у Белграді, протести в Сербії вступили в нову, децентралізовану фазу.
Студенти закликали громадян організувати протести у своїх місцевих громадах, містах та муніципалітетах, використовуючи громадянську непокору як новий метод боротьби. Мета громадянської непокори по всій Сербії — змусити режим президента Александара Вучича оголосити дострокові парламентські вибори, які б привели до формування нового уряду, готового задовольнити вимоги студентів. Одна з головних вимог студентів — систематична боротьба з корупцією та покарання всіх винних у смерті 16 людей, які загинули дев’ять місяців тому внаслідок обвалу навісу на залізничній станції в Нові-Саді.
Громадянська непокора, яка розпочалася з флешмобів, що блокували перехрестя, в останні тижні переросла в протести перед офісами Сербської прогресивної партії в містах по всій Сербії.
Зіткнення відбуваються, коли поліція захищає прихильників Александара Вучича, які кидають у демонстрантів яйця, пляшки з водою, різні предмети та петарди, що може травмувати учасників.
Останніми днями такі зіткнення спалахнули в кількох містах: Нові-Саді, Белграді, Врбасі, Бачці-Паланці, Панчеві, Ніші, Чачаку, а раніше – в Нові-Пазарі та Кральєво. Поліція на боці прихильників Вучича і дедалі більше не може підтримувати порядок, водночас щоночі з обох боків протестів отримує травми все більше людей.
Сербський президент навмисно створює кризу та посилює напруженість у суспільстві. У цьому немає нічого нового; такі насильницькі політичні технології використовуються з моменту приходу до влади Вучича, майже щоразу перед оголошенням виборів.
Однак протести в Сербії, які тривають вже понад дев’ять місяців, вже не є студентськими протестами, вони більше не мирні і не мають ліберальних вимог. Страх зник, зростає невдоволення, і все більше громадян готові фізично протистояти прихильникам злочинного режиму Сербської прогресивної партії.
А Александар Вучич повернувся до своїх старих методів з періоду, коли він був чиновником Сербської радикальної партії, яка в 1990-х роках заохочувала конфлікти в Хорватії, Боснії та Герцеговині та Косово. Тепер він заарештовує дисидентів та заохочує конфлікти всередині країни, таким чином завершуючи цикл насильства, з яким Сербія зіткнеться. Вучич не дозволить собі програти вибори, ані мирно передасть владу своїм опонентам.
