0
0
З радянських часів нас привчили до того, що Конституція – це Основний закон, яким визначаються головні принципи існування й функціонування держави. А, між іншим, навіщо нам держава?
Американці вчать своїх дітей, що їхня держава (хто не знає – Сполучені Штати Америки, федерація штатів, розташована на континенті Північна Америка) – курка, котра несе золоті яйця. Держава забезпечує громадянам право вільно здійснювати підприємницьку діяльність, захищати свої права у суді, обороняє своїх громадян від можливої зовнішньої агресії, і – важливо! – захищає кожного свого громадянина у будь-якій точці світу. За це громадяни платять своїй державі податками – аби вона й надалі могла забезпечувати їхні права й свободи.
При цьому офіційно вважається, що американська конституція не змінювалася від часу прийняття, насправді ж вона безліч разів доповнювалася “поправками”, тож зараз вона вже досить далека від початкового тексту. Тим часом політики з Чайного руху вимагають піти далі за ці поправки і зробити американську конституцію гранично чіткою, щоб вона: 1) відповідала на будь-які запитання державного життя США; 2) не давала змоги по-різному тлумачити її положення.
Громадяни України теж платять своїй державі податками. При цьому, незважаючи на значно нижчий порівняно зі США рівень доходів, податків у нас набагато більше й забирають вони значно помітніші суми. Та хіба держава Україна виконує натомість свої функції? Забезпечує вона права й свободи власних громадян? Зрідка. Захищає українців у будь-якому кутку світу? Ні. Дозволяє безперешкодно вести бізнес? Навпаки, створює перешкоди й корупційні схеми. Тож за що українці платять податки?
Нова Конституція має бути не просто законом, а всенародно затвердженою угодою народу й держави – в особі будь-якого представника її органів (найнятого народом працівника). І ця угода має визначати не лише символи, механізми діяльності й принципи розподілу влади. Вона має чітко вказувати – за які конкретно послуги громадяни платять державі гроші. І містити положення, котрі дають змогу громадянам не сплачувати податки у випадку ненадання або неналежної якості державних послуг.
Держава – не абсолют, а лише інструмент забезпечення колективних потреб громадян. Якщо цей інструмент працює зі збоями, чи взагалі зламався й шкодить людям – його треба або ремонтувати, або викинути. Конституція у формі угоди могла б бути одним з важливих етапів ремонту нашого інструменту. Доки його ще не довелося викидати…
Олесь Верес
