0
0
Ці фото зроблені у книгарнях Польщі. Поляки читають польською, тому у Польщі більшість книжок – рідною мовою поляків, а не мовою іншої країни, як це в Україні.
Тобто, податки з цих книжок ідуть у польську казну. Перекладачі на польську мають роботу, також мають роботу актори, які начитують ці книжки на аудіо. Мають роботу усі, хто продає ці книжки. І Польща, як країна не має тих, хто вважає іншу мову, окрім польської, мовою міжнаціонального спілкування у Польщі. Ніхто там не доводить, що він щойно приїхав з Німеччини, Росії чи України, чи Чехії і тому йому можна не знати мови місцевого населення. Усі говорять польською. В учителя чи завуча школи не виникне думки, що на перерві у школі можна користуватися іншою мовою, ніж польською. Таку людину там сприйняли б за божевільну. В Україні вважається нормальним, що в україномовній школі вчителі на перерві говорять мовою іншої країни. Щодня лише з одного складу однієї мережі книгарень виїздить по книгарнях 15 тисяч назв книжок. Це ринок, створений повагою поляків до своєї мови і культури. Мова – чинник бізнесу, чинник безпеки. Не фольклор у спеціально відведених місцях, а держава, комфортна і безпечна для усіх, хто у ній живе і її поважає. ФСБшні тролі в Україні, у відповідь на схожі аргументи, мають свій. Ось він, знайшов серед коментарів до цих фотографій.
Та Польша, которая сейчас есть, всегда была мононациональной. Естественно все говорят на одном языке. А нынешняя Украина – это такая себя Речь Посполитая из польского прошлого.Наша страна сформировалась на территориях, где проживали много разных народов – и украинцы, и греки, и русские, и евреи. Там, где доминировало национальное меньшинство, как язык общения и был язык этого меньшинства. И очень естественно, что и книги продаются на этих языках общения. Не притягивайте проблему за уши там, где её нету.
Такі аргументи розраховані на тих, хто ніколи у Польщі не був, бо інші вважатимуть їх маячнею. У Польщі споконвіків жили євреї, німці, чехи, українціі, вірмени, татари і представники інших народів, які населяли і Україну. Відвідавши Краків, Вроцлав чи Варшаву, легко переконатися у наявності слідів усіх цих культур. А Гданськ взагалі на 90 відсотків був німецькомовним!!! Чи почуєте ви у Гданську (Данцигу) розмови про запровадження другої державної мови? Такого дивака засміють самі ж нащадки німців у Гданську.
Тривалий час Польща була теж окупована Московією. Останній раз це було після Другої світової війни. Сліди російської “культури” можна бачити повсюди. Зокрема, добре видно совкового монстра на місці старих кварталів Варшави.
Цей монстр нагадує про роки окупації, русифікації, тюрем за бажання бути поляком. Тільки поляки не піддалися совку, як це сталося з українцями. І ті заслані козачки, що залишилися у Польщі після звільнення від російської окупації у 90 роки і здобуття Польщею незалежності, теж вивчили польську мову. Більше того, росіяни, яким в Україні тривалий час так і не вистачило мізків вивчити мову місцевого населення, швидко вивчили польську, переїхавши у Польщу з Одеси, Луганська чи Донецька. Я спілкувався з такими. Вони ще рік тому могли тільки парусскі, а нині вже чудово спілкуються польською. БО ПОЛЯКИ СЕБЕ ПОВАЖАЮТЬ! У поляків немає дискусії на тему мови освіти, культури, держави. Саме з причини самоповаги. Як наслідок, єгиптяни, кенійці, турки та усі інші, для кого польська мова не така близька, як для українців – вивчили польську мову і користуються нею. І у моєму розумінні вони – поляки. Бо вони прийняли цю землю, культуру, мову. Вивчили мову місцевого населення, бо поважають країну перебування.
Тому, коли хтось в Україні каже про те, що йому #поруськикакосьльогше я розумію, що у нього мусять бути дуже серйозні мотиви для того, щоб настільки ненавидіти країну, у якій живеш, що не вивчити її мову. Не виключено, що ці мотиви підпадають під кримінальну відповідальність за сепаратизм. У Польщі іноземець, який не знає польської, громадянства не отримає. Бо поляки себе поважають.
