Як першого робочого дня мене могли побити і ув’язнити

0 0
Read Time:3 Minute, 0 Second

Мені 17 років. Декілька тижнів тому я закінчив перший курс університету. Після короткого відпочинку я, як і багато моїх однолітків, вирішив підзаробити влітку. Знайшовши в Інтернеті цікаву вакансію, я зателефонував роботодавцеві і домовився про зустріч.

Наступного дня в погоджений час і в обумовленому місці сходження відбулося. Після короткого діалогу ми з представником одного з операторів мобільного зв’язку попрямували до фірмового магазину, де мені видали стартові пакети, які потрібно було реалізувати, і уніформу. Отримавши інструктаж, я поїхав на метро «Університет» (саме там мені порадили попрацювати).

На місці я був о 15:00. Проте вже через чверть години мені довелося поїхати звідти. Справа в тім, що через декілька хвилин після того, як я дістав стартові пакети і розпочав виконувати завдання, до мене підійшов незнайомий чоловік. Уже з першої секунди діалогу він дав мені зрозуміти, що мені там не дуже раді. Використовуючи мікс з погроз і не дуже літературної лексики, чоловік радив мені ліпше на тому місці більше не з’являтися. Будь-які прохання представитися і пояснити причину агресії мій новий знайомий ігнорував. Зрештою, я вимушений був передислокуватися.

Новою моєю ціллю стала територія біля метро «Політехнічний інститут». Щоправда, і тут попрацювати нормально не дали. Спочатку до мене підійшов міліціонер і з рішучим виразом обличчя запитав, чи є мені 18. У той момент мені стало дуже страшно. Та не встиг я подумати, чи личитиме мені фуфайка, як правоохоронець розповів, чому він підійшов до мене. Виявляється, один з «мафів» біля метро пограбували і потрібні були поняті, аби засвідчити факт злочину. Однак моя допомога не знадобилася – охочих поставити свій підпис у відповідних документах і без мене було багато. Я повернувся до роботи.

Та, схоже, вищі сили були проти того, аби мій гаманець того дня поповнили портрети Грушевського, Шевченка або Франка: через декілька хвилин після міліціонера до мене знову підйшов якийсь невідомий чоловік. На відміну від особи, з якою я мав честь поспілкуватися на станції метро «Університет», він запитав, хто я і яку фірму представляю, а потім пояснив, що територія біля метрополітену поділена між різними фірмами і без відповідних документів там займатися комерційною діяльністю не можна. Коли стало зрозуміло, що мене можуть притягнути до відповідальності, довелося сказати, що я веду журналістське розслідування. На превелике моє здивування, це допомогло. Мій співрозмовник, вочевидь, не до кінця повірив мені, проте, страхуючи себе, змінив тон на більш люб’язний. І після того, як я, удаючи, що беру інтерв’ю, поставив йому декілька питань, ми розпрощалися.

Ось так завдяки інстинкту самозбереження я «відскочив».

Далі я просто відвіз назад усе, що мені видали кількома годинами раніше і порадив своїм тепер вже екс-керівникам спробувати перевіряти все перед тим, як давати завдання промоутерам. Вислухавши мене, мій куратор сказав: «Виявляється, не все так просто».

Люди в гонитві за заробітком іноді можуть підвести інших. Якщо мене «кинули» ненароком, через некомпетентність і брак досвіду, то Вам може «пощастити» з «високоморальним» і «добросовісним» працедавцем, який може знехтувати Вашою безпекою. Літні підробітки, звичайно, штука класна, проте варто бути обережним. Пам’ятайте, що жодні гроші не варті того, аби ризикувати собою.

Наостанок наведу експертний коментар з цього приводу, яким люб’язно зі мною поділилася юрист Ольга Дунаєнко:
«У кожному випадку влаштування на роботу обов’язковим є підписання трудового договору (зазвичай, це повинно відбуватись в службі зайнятості, де ці договори реєструються, або проводитись наказом по підприємству, установі чи організації з подальшим занесенням запису до трудової книжки). Якщо цього не відбулося – то робота не є офіційною та ніяких соціальних гарантій працівник не матиме. Окрім того, довести факт не виплати заробітної плати буде дуже складно. Тому при влаштуванні на роботу (підробіток) слід вимагати укладання трудового договору та занесення відомостей до трудової книжки, інакше така робота буде суцільним порушенням закону».

Олександр Єрмаков
yermakov1@yandex.ua

About Post Author

prostir

Happy
Happy
0 %
Sad
Sad
0 %
Excited
Excited
0 %
Sleepy
Sleepy
0 %
Angry
Angry
0 %
Surprise
Surprise
0 %

Average Rating

5 Star
0%
4 Star
0%
3 Star
0%
2 Star
0%
1 Star
0%

Залишити відповідь