0
0
Минуле надихає своєю таємничістю, хочеться своєю уявою все воскресити. Яке воно було? Як жили люди багато віків тому? Хочете побачити минуле? Прошу в Карпати з їх чарівною красою природи і залишками таємничості з минулих століть.
Невицький замок – місце, де минуле оживає. Розташований він недалеко від Ужгорода, на вершині колишнього кратера. До замку можна дістатися автобусом від автостанції, їхати не більше 20 хвилин. Виходимо біля підніжжя гори. Вже з-за густого лісу видно руїни величного замку. Змією в’ється до замку через ліс полога дорога. Піднявшись на гору, не доходячи до замку, погляд зупиняється на фонтані. Особливо ця краса заворожує взимку. Поряд із замком були посаджені в 19 столітті «Сади Вагнера», які майже збереглися донині. Карл Вагнер був угорським садівником, на честь якого посадили сад біля підніжжя замку.
Свою історію замок починає з 12-13 століття. За тривалу історію замку володарі неодноразово змінювалися. Серед власників замку в різні часи були трансільванський воєвода Амадей Фінті, Дьордь Ракоці І, родина Другентів і менш відомі володарі. У 15 ст. замок був частково зруйнований військами князя Дьордя Ракоці ІІ. Після 1711 року замок перейшов у володіння держави. За часів Першої і Другої світових воєн слугував захисною спорудою. На жаль, до нашого часу залишилися самі руїни.
Дійшовши до замку, аж затамовуєш подих: ти наче опиняєшся в середньовіччі. Привертає погляд і панорама, яка відкривається із висоти замку. З одного боку видніється річка Уж, яка, як і багато років тому, невпинно тече і зачаровує своєю красою. З іншого боку можна побачити кордон зі Словаччиною. З руїн видно, що замок має неправильну форму, мав він два, подекуди – три поверхи. В центрі замку – двір, колись тут була криниця. Замок оточений зовнішнім валом, за яким іде глибокий рів, а потім ще один кільцевий вал, на якому споруджена зовнішня фортечна стіна із трьома баштами. За нею іде другий рів, що оточує внутрішній замок.
Із покоління в покоління про Невицький замок люди передавали легенди. Найвідоміша – легенда про Поган-діву. Поган-дівою називали турецьку царівну, яка була відома своєю жорстокістю і лихими чародійствами. Задумала вона побудувати серед лісу для себе неприступну фортецю. Для міцності мурів наказала у селян забирати молоко та білки яєць, щоб добавляти у вапно, а згодом і материнське молоко. Скарги дійшли до самого короля. Король Маташ хитрістю виманив Поган-діву із замку. Сам король гнався за нею і навіть неземна її краса не врятувала від меча справедливого короля.
Ще одна легенда розповідає про нещасливу Олену, яка була дочкою лицаря, але закохалася в простого пастуха Михайла. Оскільки батько був проти такого вибору доньки, Олена вирішила, що єдиним виходом буде оселитися з коханим в замку. Батько довідався про задум доньки, відрікся від неї і прокляв її та її коханого. Тієї ж миті закохані перетворилися в озеро з кришталево чистою водою.
Гарної Вам подорожі дивовижними Карпатами!
Богдана Коваль
Фото автора
