0
0
Початок гарячого сезону – і одразу на думку спадає теплий Крим, який без жодного пострілу та залишку совісті забрала «братська» держава Росія.
Ще взимку багато українців планували літній відпочинок на півострові, а тепер ця частина держави анексована східним сусідом та вважається не надто безпечною і доступною для відпочинку. З чисто ідеологічних міркувань, навіть зі скачком долара, багато українців надають перевагу відпустці за кордоном або на заході України, аніж перетинати кримський кордон.
Деяким чином, анексія Криму позбавила Україну багатьох проблем економічного плану. Бюджетні субсидії та виплати кримчанам складали левову частку українського бюджету. Кримська казна на 1/3 залежна від України. Відтепер субсидіювання та виплата пенсій кримчанам, повністю лежить на плечах РФ. Не пройшло і кількох місяців, як кримчани вже потроху почали відчувати всі принади російської «гостинності»: «дешеві» ціни на продукти харчування, зірваний курортний сезон та найголовніше катастрофічна ситуація з водопостачанням. Російська сторона щиро обіцяє наївним кримчанам прокласти шлях через Керченську затоку та вирішити питання з постачанням прісної води. Кримчани сподіваються, та схоже не знають про два «але»: перше – це складно з фінансової точки зору, оскільки йде мова про неймовірні фінансові затрати, на які Росія нізащо не піде, та по-друге – географічна, через насувний грунт, який міститься в затоці, така задумка не стане реальністю, бо виявиться недовговічною.
Проте, і Україна не виключення, вона також зазнала втрат від анексії Криму. Ключовим є «Чорноморнафтогаз», через що ми втратили 2 млрд. куб.м. газу власного видобутку. Втрата унікальних бурових вишок прицільно вдарить до українській кишені, оскільки за кредити Україна змушена розраховуватися до сьогодні.
До 2020р. вкладаючи гроші в кримську інфраструктуру Україна очікувала отримувати доходи, та поки що, в найближчому майбутньому ці плани стали утопічними. Основну частину доходів в Криму складали українські відпочивальники, яких Крим в цьому році точно не зустрічатиме.
Сьогодні набагато більшу економічну залежність Крим має від України, адже 80% економічних зв’язків з підприємствами зав’язані на материковій частині держави.
Міжнародне право та Крим
У п. 7 ст. 2 Статуту ООН говориться про принцип невтручання у внутрішні справи країни за яким будь-яка держава не може втручатися у внутрішню компетенцію іншої держави- члена ООН. Наступними не менш важливими є принцип непорушності державних кордонів, що тісно переплітається з принципом територіальної цілісності держави. Роблячи замах на державний кордон, держава також чинить замах і на територіальну цілісність іншої держави. Тому дотримання принципу непорушності кордонів одночасно укріплюватиме і територіальну цілісність держав.
Кожен з принципів закріпленим Статутом ООН, та нагадую, що Україна і Росія є державами – членами цієї міжнародної організації. Тоді питання постає в наступному : наука міжнародного права розвивається довгий період часу, чи є доцільним в 21 ст. взагалі говорити про норми міжнародного права в теорії, якщо в реаліях сьогодення вони нехтуються відкритим чином? І можливо тоді взагалі норми міжнародного права – це лише предмет теоретичної дискусії, а насправді вони не мають ніяких інструментів практичного застосування? Міжнародне право на прикладі Криму показало свою повну безхребетність та недієвість, з цієї ситуації можна зробити висновок про існування лише внутрішньодержавного права.
Дуже прикро, що реакція світової громадськості зупинилася на позиції глибокої стурбованості та максимальної стриманості у оцінці ситуації на півдні. Дивлячись на відхід Криму до рук «сусіда», спостерігаємо розгорнуту війну на сході України, яка триває не один місяць, та знову пильну увагу міжнародного співтовариства, яке окрім чергової хвилі санкцій не в змові застосувати будь-які механізми міжнародного реагування.
Шкода, що «опіки» на яких ми вчимося, відбуваються з нами українцями і тільки нам самим шукати порятунку в своїй державі.
Тетяна Борисюк
tanchikborisuk@gmail.com
