0
0
Сьогоднішні парадокси — це завтрашні упередження. Ці слова письменника-модерніста Марселя Пруста як ніколи раніше доречні стосовно України.
«Україна стоїть на порозі великих змін!», – лунало звідусіль напередодні президентських і парламентських виборів. Вибори відбулися, хто міг обратися – обрався. Механізм, так би мовити, запустили. Однак, що змінилося на краще за майже рік потому? Чи ми і надалі продовжуємо жити в рабовласницькому суспільстві? Ці питання депресивні за змістом і, насправді, не менш депресивні за відповідями аж ніяк не ставлять за мету і надалі знущатись над психікою українців. Їхня мета одна: реально оцінити сьогоднішній стан речей.
Можна навести деякі із «перемог» влади. Зокрема, минулого тижня Верховна Рада прийняла Постанову про звернення ВР України до низки міжнародних організацій про визнання Російської Федерації державою-агресором. Більше того, сьогодні, 2 лютого, для підкріплення «ефекту радикальних рішень» персонально (!) міськрада Полтави визнала РФ агресором.
Одначе факт агресії поки що не став підставою до введення Україною санкцій щодо РФ. За інформацією ТСН, Україна й далі купує вугілля в Росії.
«З початку року російського вугілля було поставлено близько 100 тис. тонн», – сказали у Міненерго.
Більше того, нікуди не зникло «кнопкодавство», судді й далі поновлюють на посадах люстрованих прокурорів, «опозиційний» Бойко дозволяє собі ходить на роботу у ВР «під шафе», а зі створенням так званого Мінправди інформаційна політика України все ж таки програє дезінформаційному абсурду РФ.
Можна закинути вагомий аргумент: так війна ж в Україні йде!
Події на Донбасі не мають бути перешкодою, а додатковим аргументом для стрімкого проведення реформ. Про це під час свого візиту до Києва заявив автор «шокової терапії», польський політик та економіст Лешек Бальцерович.
«На щастя, у вас не тотальна війна. На більшій частині території немає війни, і там можна і потрібно проводити реформи. Тому і для економіки, і для держави так буде краще. Війна – це не виправдання. Я сказав би інакше: весь конфлікт – це додатковий аргумент для того, щоб економіка України була ще міцнішою, і щоб більш міцна територія забезпечувала армію, щоб були ресурси для закупівлі того, що треба», – вважає він.
Бальцерович вважає, що сьогодні Україна перебуває на тому самому рівні, що і 25 років тому, а рівень життя відповідає такому, який був у Польщі 1989 року. Однак полякам вдалося провести радикальні реформи за три місяці, тому що була команда, лідер і політична підтримка. Зрештою, Бальцерович долучився до команди реформаторів.
Реформи в Україні: далі буде…
Ганна Базиленко
