0
0
У видавництві “Балканського літературного вісника” в Белграді видали книжку сербського журналіста про анексію Криму й війну в Україні.
Александар Васовић. Случај фрижидера из Еленовке: Дневник из Украјине. Београд, Балкански књижевни гласник, 2015. 188 с.
Читати “Пригоду з холодильником в Оленівці” було досить дивно, адже ми звикли, що серби традиційно не дуже добре ставляться до України. Тим часом Александар Васович, чиї щоденникові записи 2014-2015 років стали основою книжки, відчуває щиру симпатію до нашої країни, – може, навіть устиг її полюбити протягом тривалого часу роботи тут.
Здебільшого в Сербії не так легко знайти людину, яка може тверезо оцінити події останніх двох років в Україні. Та й взагалі значна частина сербів має пієтет до Росії, а українців вважає “фашистами” і ще бозна-ким. За “Новоросію” там відверто вболівають, підтримують східних сепаратистів і бажають їм перемоги над “кривавим київським режимом”. Саме тому книжка серба Васовича заслуговує на те, щоб її переклали українською і російською, і якомога активніше поширювали.
Навіть під час презентації книжки Васовича у Белграді – хоч загалом у залі зібралася досить притомна публіка – чулися голоси про те, що війна в Україні громадянська, а закрутили все Америка й НАТО на шкоду Росії. Утім, здебільшого відгуки на книжку були доброзичливі.
Критики Васович таки зазнав – з боку представників “правої” частини політичного спектру, прихильників націоналістичних і проросійських (хоча сербський націоналізм досить дивний – він неодмінно проросійський) партій. На інтернет-форумах і в соцмережах негативних висловлювань було чимало. Навіть казали, що автору заплатили брудними грішми Держдепу.
Але кому потрібні закордонні зарплати, щоб побачити, що Крим в України украли? Чи потрібні американські гроші, щоб бачити кров і бруд війни, російські танки й ракети на українській землі, убитих і поранених мирних жителів? Навряд. І Александар Васович усе це бачив і записував.
Із записаного випливає, що автор навіть не стільки на боці України в цій війні – він журналіст і має дотримуватися об’єктивності – скільки на боці людей, звичайних беззбройних жертв війни. Співчуття до них відчувається постійно. Коли з’являється перша цивільна жертва – війна стає воєнним злочином, вважає автор.
Володимир Криницький
