Йогансен

Ви, що, не знаючи мети, Спиняли стомлені здорового, Лежіть собі – до неба йти Ще довго. І ви, що до небес мости Своєю окропили кров’ю Простіть ви нам. Ідемо. Йти Ще довго. І піють півні на путі, І кличуть віковічним зовом. Забули все. Ідемо. Йти Ще довго.