Росифікація на рівні мільйонів
Більшість з нас знає про існування порталу ukr.net – безумовно, це один із лідерів українського сегменту інтернету.
Більшість з нас знає про існування порталу ukr.net – безумовно, це один із лідерів українського сегменту інтернету.
Я розумію, чому русскоміровці (явні і приховані) так агресивно нападають на українську гуманітарну інтелігенцію, намагаючись розмазати її по асфальту, затоптати, заплювати відтіснити на маргінес.
Випало щастя ознайомитися з уривком нового й дуже розхваленого “роману” братів Капранових, що зветься “Забудь-річка”. Головне враження: очевидно, назва так вплинула на авторів, що вони забули навіть грамотно писати.
Прочитала у френда пост, що описує типовий випадок: молодий вояк, учасник бойових дій, їде з фронту і крутить музон «зарассію» та її браву десантуру. Свідомих інтелігентних людей шокує каша в голові наших бійців і дивує, як вони з такою перехнябленою свідомістю взагалі воюють.
Один з аватарів “русскава міра” в Україні — терорист Захарченко[в] — нещодавно обурився, що українські користувачі мережі матюкають його російською, а не українською.
У грудні 2015 р. «Руйнівники міфів» представили на широкий загал телевізійну програму «Мова як фактор національної безпеки».
Я стверджую, що росифікація триває і посилюється. Головний її мотив полягає в тому, що бувають, мовляв, такі собі “російськомовні українці”, які дуже люблять Україну, і навіть більше, ніж українськомовні.
За статистикою української локалізації “Яндексу” у південних та східних регіонах щонайменше 90% пошукових запитів українці роблять російською мовою. Лише в Тернопільській області частка пошукових запитів українською становить понад 50%.
Люди, які розносять маячню про те, що Путін більш за все боїться російськомовних українських вояків – або ідіоти, або агенти того ж самого Путіна.
Часто можна потрапити в ситуацію, коли в ресторані відсутнє україномовне меню, або коли вас відмовляються обслуговувати українською в магазині, нав’язуючи вам мову спілкування працівника торговельного закладу. Однак це не означає, що нам, україномовним споживачам, треба мовчати і йти далі, не привертаючи уваги до конфлікту, що ось-ось може зародитися.