Василь Шкляр, автор низки резонансних романів, зокрема й “Чорного ворона”, у програмі Еспресо.TV “Студія Захід з Антоном Борковським” – про незбагненні шляхи українського народу й задзеркалля культурних процесів.
«Українці на сході перейшли на російську? – дивувався якось у приватній розмові лондонський бюрократ із Міністерства закордонних справ. – Цікаво, як це можна було зробити з майже 50-мільйонною нацією? Ми тут із трьома мільйонами валлійців не можемо дати раду», – додав англієць, дозволивши собі політично некоректний жарт, вочевидь, покладаючись на приватність неформальної бесіди, яка відбулася…
У психології існує поняття “Стокгольмський синдром”, яке означає стан жертви, що симпатизує своєму насильнику. У значної кількості українців протягом останніх двох десятиліть прогресує стокгольмський синдром щодо своєї батьківщини. У стокгольмського синдрому декілька ознак, і стан багатьох українців їм цілком відповідає. Наприклад:
Моніторинг ефіру десяти найбільших загальноукраїнських комерційних телеканалів засвідчив, що з українського телебачення поступово зникає українська мова. Про це повідомляє Громадський рух «Відсіч» у рамках кампанії «Бойкот російського кіно».
Русифікація й денаціоналізація українців у самодержавній і комуністичній Російській імперії відбувалися не лише шляхом заборон та обмежень вжитку української мови, а й через спеціальні заходи, спрямовані на послаблення її культуротворчого потенціалу, впливу створеної нею культури.
Цей “святковий” день, День української мови і писемності – як глум. Як знущання з тих, хто ще не забув рідної мови і намагається її зберегти в притомному стані.
Соціологічне дослідження, проведене аспірантами Університету Торонто 2013 року, свідчить, що шлюби між людьми однієї національності тривають довше і щасливіші.
У мережі з пафосом рекламується сайт “Поліглот” – буцімто “місце, де ви можете знайти роботу, зареєструватися в якості вчителя мови, гіда, перекладача, копірайтера або навіть усіх разом і почати заробляти гроші”. Мабуть, непогана ідея, хоч і геть не нова. Українські продукти можна було б радо вітати на ринку, якби вони не виходили в світ такі…
Перечитав працю К. Тищенка “Правда про походження українців” і на тлі гаплогруп, генів, біологій та фізіологій подумав про таке: не дуже й важливо, яким набором генів характеризується той чи інший представник нації. І навіть – геть не важливо.