Патриція Килина

MALAGUEÑA DOLOROSA Пише осінь червоним чорнилом по чистім папері землі, свистить старим пером. Рік сохне, як перо, і згорає роса на кірку, на іржу сік. Та вона, сумна, втікає восени : відлітає вогкість із її повік, мов птиці; і сохнуть жилки на яблуках її очей червоним писанням, а коли вона відпочити лягає, дихаючи важко, волосся…