21 січня 1990-го відбулася одна з найбільших у Центральній і Східній Європі масових акцій – “живий ланцюг” як символ єдності східних і західних земель України та знак вшанування подій першої української революції.
“Акцію ми організовували удвох із братом Михайлом Горинем, – пригадує дисидент і політв’язень Богдан Горинь. – Ідея з’явилася після “ланцюга Злуки”, який провели в республіках Балтії: Литві, Латвії та Естонії, який показав радянському режимові їхню єдність. Крім того, у вересні 1989-го з моєї ініціативи ми організували “ланцюг смутку” у Львові, до 50-річчя введення радянських військ до Галичини”.
За радянських часів події Української революції 1917-1921-х намагалися не згадувати у підручниках історії. Утім, пам’ять про ці події перемогла радянську амнезію.
Достеменно невідома кількість учасників акції. Різні джерела називають від половини до 3 млн людей, які узялися за руки та створили безперервний ланцюг від Києва до Львова.
Акція стала одним із свідчень того, що українська нація подолала страх перед комуністичним режимом і готова маніфестувати свою незгоду політиці комуністичної партії. Ця подія стала провісником майбутнього падіння СРСР і проголошення нової незалежної і соборної України.
Фото: galinfo.com.ua