Я розумію, чому русскоміровці (явні і приховані) так агресивно нападають на українську гуманітарну інтелігенцію, намагаючись розмазати її по асфальту, затоптати, заплювати відтіснити на маргінес.
Бо, якщо замислитися, головна причина нашого безсилля перед російською агресією лежить не в економічній, чи демографічній, а в КУЛЬТУРНІЙ площині.
Убозтво не в азірівській казні, а в головах. Найбільша в Європі країна з багатими надрами, родючими землями, солідним ВПК і чималеньким працелюбним населенням могла б утримувати цілком боєздатну армію, спроможну дати гідну відсіч навіть такому небезпечному агресору, як РФ.
Але наша вспоєнная бєрьозовим соком елітка і переважна більшість затурканого населення, яке приводило цих глитаїв до влади, в упор не помічала в Росії смертельного ворога, або не хотіла помічати. Хоча росіяни ніколи й не приховували своє вороже до нас ставлення.
Тому всі багатства країни розфітькувалися на золоті батони, луів’юттони, трюфєлЯ на дєньраждєнькі, італійські вілли, трєніки для тітушок та інші малокорисні для нації речі.
І русскому міру дуже хотілося б і далі тримати нас у такому напівпаралізованому стані. А для цього слід не допустити перепрограмування колективної свідомості.
А хто нові ідеї й програми генерує? Правильно. Усатиє таваріщі в вишиванках. Ату іх, ату!