0
0
На це поскаржився губернатор Ростовської області Васілій Голубєв і попросив “добавки” з федерального бюджету РФ.
За повідомленнями прес-служби уряду Ростовської області, щоденно в область прибуває “до 12 000 біженців з України, здебільшого російськомовних громадян, що зазнавали переслідувань в Україні через свої політичні погляди, за мовною та національною ознакою”. Такі казочки розповідає наприклад уповноважений із прав дитини РФ Павєл Астахов, який перебуває у Ростовській області.
У прем’єр-міністра РФ Дмітрія Мєдвєдєва казочки дещо скромніші: за його підрахунками до Росії щоденно тікають понад 5 000 українських громадян.
Чиновники кажуть, що такий ажіотаж і наплив українських біженців не проблема для російських регіонів, зокрема для Ростовської області, але їм не бракувало б трішки грошей із загальнодержавного бюджету, бо щомісяця на всі ці тисячі хохлів Ростовщина витрачає понад 350 млн рублів.
Але…
Федеральна міграційна служба РФ офіційно повідомила, що до Ростовської області за тиждень (!) прибуло 9962 громадянина України. А по статус біженця чи дозвіл на тимчасове проживання взагалі звернулося лише 150 осіб.
У прикордонному пункті приймання біженців на території Ростовської області перебуває близько 250 українських громадян, повідомляє представник заступника губернатора Павєл Астахов.
Згідно з інформацією ростовських сайтів, на території області перебувають аж 2,4 тис. українських утікачів . Якщо ж хоча б кілька днів з Луганщини і Донеччини тікали за Дон по 10–12 тис. біженців, то куди ж їх поділи в Росії? Де ті 30–40 тис. бідолашних знедолених шахтарів?
І найголовніше: 2 400 українськх біженців за місяць “з’їли” з бюджету Ростовської області 350 млн рублів. Тобто, на одного “біженця” голубєви-астахови витратили майже 150 тис. рублів (близько 50 тис. грн). Це непоганий показник як на роботу непрофесійного диверсанта!
Вважаю, що Україна має якомога активніше сприяти цьому явищу – виїзду “укрАінскіх бєжєнцєв” до Росії. Це матиме одразу кілька корисних наслідків. По-перше, скорочення поголів’я бидла на території України, по-друге – додаткові значні витрати коштів з російського бюджету, по-третє – вони нарешті отримають змогу померти в Росії.
Олег Верешковський
wereshol@gmail.com
