0
0
Очевидно, тримісячний період з 23 січня до 23 квітня 2017 року стане ключовим для розуміння сутності аморфної спільноти “український народ”.
Боюся, що підсумок цього періоду буде не втішніший, ніж попередні 25 з гаком років так званої “розбудови держави”. І має наше відродження вкупі з розбудовою ось такий вигляд:
Серед 20 мільйонів жителів України не назбиралося і 10 тисяч небайдужих до долі рідної мови. Звісно, представникам бидла вистачає кількох неперекладних ідіом і прислівника “карочь” для висловлення всього багатого арсеналу їхніх бентег і спочувань. А що ж інші? Важливі суспільні процеси не викликають серед “мас” ніякого пожвавлення, тоді як “собача будка Порошенка” ставить соцмережі на вуха й генерує сотні тисяч поширень. Але звичайно, відстоювати мовну ідентичність народу – це ж не з «будки» гигикати. Нема на що гаяти дорогоцінний час.
Мене давно звинувачують у песимізмі й навіть “сіянні депресивних настроїв”. Але поки що ми не дали мені підстав для оптимізму. Мабуть, не тільки мені. Приведу тут допис пана Сергія Оснача, в якому, на жаль, побачив багато того, про що давно думаю сам.
Отже, ще раз:
Петиція: https://itd.rada.gov.ua/services/Petition/Index/2061
Покрокова інструкція: http://bit.ly/2n2S01k
Володимир Криницький, Сергій Оснач
* * *
Стежте за новинами на нашій сторінці у Facebook, Twitter і VK.com. Поділіться цією новиною з друзями!
Ви можете повідомити нам новину, надіслати свою статтю або стати блогером чи вести колонку на сайті «Український простір». Пишіть нам: ukrnetinfo@yahoo.com
