0
0
Творець містифікацій та самобутніх персонажів, знавець колоритної львівської мови, людина з купою чудернацьких псевдонімів на кшталт Тиберія Шпака, Аліни та Ярини Джурик, автор чисельних публікацій для легендарної у 90-ті роки минулого століття газети “Post-Поступ”. Усе це про пана Юрія. Так, Винничук – особистість цікава, як не крути.
І сьогодні ми пропонуємо вашій увазі розмову з цим дивовижним чоловіком: про письменництво і письменників, про журналістику і газету, про молодих і про поради молодим.
Винничук і письменництво
Український простір: Пане Юрію, як Ви вважаєте, чи існують неписані правила, яких обов’язково мусить дотримуватися кожен письменник?
Юрій Винничук: У письменництві правил не існує. Просто літературі треба віддаватися повністю. Чоловікам тут простіше, а от жінки між літературною творчістю та особистим життям часто вибирають особисте. Успішна жінка-письменниця ніколи не буває щаслива у шлюбі: вона або кілька разів розлучена, або самотня.
УП: Отже, щоб стати успішним письменником, треба від чогось відмовитися? З Вами теж так було?
Ю.В.: Так, для того, щоб писати, я ніде не працював. Адже письменництво – це найважливіше, що є, це завжди на першому місці, а якщо треба було заробляти гроші, то я перш за все звертав увагу на те, наскільки це не заважає творчості.
УП: Створення книжки подібне до життя дитини: потрібно виносити в голові сюжет, вибрати ім’я, “вивести в люди”. Розкажіть, будь ласка, як поетапно відбувається процес “народження” Вашого твору.
Ю.В.: Це справжня загадка природи! У мене в голові – примара нового твору, нічого точного немає. Бували випадки, коли я обдумував сюжет, але ті тексти залишилися незавершеними. Для мене писання – як читання: завжди цікаво дізнатися, що буде далі.
УП: Пані Аліна, Мальва Ланда, Бумблякевич, Орест Барбарика – усе це імена Ваших героїв. Скажіть, Ви їх вигадуєте чи десь знаходите?
Ю.В.: Більшість із цих імен вигадані. Наприклад, Бумблякевич – це такий собі невродливий антигерой.
…Бумблякевич наблизився до дзеркала й осудливо подивився на лисіючого грубенького курдуплика з настовбурченими, мов локатори, вухами. З такою зовнішністю просто не мав жодного морального права підкрадатися до якоїсь пристойної панянки, а понадто називати своє прізвище. Спочатку оце шизофренічне БУМ, наче хтось гупає по чомусь порожньому, може навіть по бубні – бум-цик-цик!.. А далі оте непристойне і сороміцьке БЛЯ…
Мальва Ланда – теж вигаданий персонаж. Придумали одного разу з товаришем дівчину-поетесу, яка ніби-то жила у довоєнний період, написали вірші. А потім цей товариш готував наукову доповідь про її життя.
Винничук і журналістика. Редакція газети “Post-Поступ”
Неписаний девіз газети: “Бий червоних, поки не побіліють, бий білих, поки не почервоніють”
УП: У газеті “Post-Поступ” навіть псевдоніми були оригінальні: Тиберій Шпак, Ярина Джурик, Ван Ян Мен, Макс Гамбургер, Ізидор Павв, Лизунчак. Розкажіть, з якою метою вони вигадувались?
Ю.В.: Якщо писали якусь скандальну річ – вигадували з метою конспірації, щоб не отримати судового позову. А бувало, що вигадували просто “по приколу”.
УП: А що зараз являє собою газета “Post-Поступ”?
Ю.В.: Видання на 40 сторінок, виходить раз на квартал. Працюють над газетою троє людей: я, макетувальник і художник.
УП: Як Ви думаєте, якої газети нині бракує на українському ринку?
Ю.В.: Бракує літературної газети. Такої, щоб у ній не було політики та віршів про калину-малину і батьківський поріг. У такій газеті неодмінно мають бути критичні статті про твори бездарних авторів.
Винничук про перспективи для молодих письменників
УП: Отож нормальної літературної газети в Україні немає. А як будувати письменницьку кар’єру маловідомим українським авторам?
Ю.В.: Можна спробувати свої сили на “Коронації слова”. А чи звернутися до видавництва “Смолоскип”, там співпрацюють з молодими письменниками.
УП: А складно здобути перемогу у конкурсі “Коронація слова”?
Ю.В.: Як поталанить. Буває, надсилаєш твір уперше – нічого. А вдруге той самий текст може й перемогти. Головне – не засмучуватись передчасно і вірити у власні сили.
УП: Дякую, пане Юрію, за цікаву розмову. Зичимо Вам здоров’я та усіляких гараздів.
Спілкувалася Інна Кролевецька
Фото з сайту micto.cz
